О, Львове ти мій старовинний,
І ти неначе із картини.
Розцвітають твої зелені
Каштани, погожої днини.
Стоїть так похмуро, поважний дуб
У парку на Високім замку.
Там гуляє красуня з козаком
Із вечора до самого ранку.
З підніжжя гори, б’є джерело,
Цим сріблястим, дзеркальним ключем.
І напуваючи водою,
Поважних Львів’ян із кожним днем.
В старовиннім Шевченківськім гаю,
Зачарована твоєю красою.
Полинула у дитинство своє,
Світла пані з довгою косою.
Блукають твоїми дорогами,
Закохані і щасливі люди.
Місто таке, ти не стрінеш ніде
І його велич, вічною буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2011
автор: Віктор Варварич