Синій колір неба,
вітру шум в пшениці,
спочивають верби,
на краю водиці.
У верби тіньочку,
сонце не загляне,
цілувались милі,
солодко і п`яно.
Не було тривоги,
щастям оповиті,
в ласках і знемогах,
одне одним ситі.
Синій колір неба,
вітру шум в пшениці,
ось підкравсь мисливець,
стріляв із рушниці!
Та не в струнку сарну,
та не в горду птицю,
а в жону не вірну,
й любця молодиці.
Дике полювання
видалось на славу,
застріливсь мисливець,
впав у буйні трави.
Тішиться промінням,
золота пшениця,
заховали верби,
у тіні рушницю.
Поховали трави,
молодість гарячу,
і безхмарне небо,
навіть не заплаче...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279709
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2011
автор: Межа реальності