Прозрію тільки коли втомлюсь
Від твоїх чар заснути схочу
Я бачу твої сльози
Які стікають по щоці
Вони несуть неправду у собі
Ти в темноті ти кішка плачеш
У очі дивлячись зникаєш
Я так не хочу відпускати
Тебе нічну ранкову хвору
Я так не хочу бути іншим
Для чого ти заводиш ігри
Я розумію що не зможу
Змиритись з твоїм тихим болем
Не залишаєш мені вихід
Тому я мушу стати криком
Цей крик пройде крізь ріки гори
Розбудить Бурого для того
Щоб він роздер нас на шматки
І не залишив згадок в собі
Про крик який убив початок знову
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279650
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2011
автор: Migelito