День рясніє, думка мріє
про свою родину.
Заблукала ти козачко,
забула Вкраїну.
Ой козачко синьоока,
де ж твоя хатина.
Блукаєш серед чужинців
і не бачиш сина.
Син твій ходить в Україні,
росте сиротою.
А ти ні в день, а ні в вночі
не маєш спокою.
Доля твоя нещаслива,
не твоя провина.
Це так дбає наша влада,
що не бачиш сина.
Ой сирото, ти козаче,
хто тебе зігріє.
За тобою серце плаче,
голова сивіє.
Доки, Українці будем,
свої спини гнути.
Вже час матерів і синів
Додому вернути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279525
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2011
автор: Віктор Варварич