Сивий ворон над байраком кряче,
Із Дніпра веселка воду п"є,
Молода дівчина гірко плаче,-
На жупан козацький сльози ллє.
Розпустилися шовкові коси,
Серце крає невимовний біль!
Ждати буду!- Повертася,просить,-
Я сорочку вишию тобі.
Заясніють китиці калини,
Чорнобривці ніжні розцвітуть
На твоїй сорочці,мій єдиний,-
Тільки ти про мене не забудь!
День і ніч молити Бога буду,
Щоб тебе в поході він зберіг;
Слави там здобудеш-не здобудеш,-
Знов привів до мене на поріг.
Сивий ворон над байраком кряче...
Із Дніпра веселка воду п"є.
Молода дівчина гірко плаче,
І щодень поклони Богу б"є.
Нещаслива ти,дівоча доле,-
У чеканні всі твої роки...
Не один козак подавсь у Поле...
Вицвіли,пожовкли сорочки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279089
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2011
автор: Василь Царинюк