Мамо,мамо,
світ широкий,
не злічити в нім шляхів,
як пішов я,одинокий,
ти гукала сто разів.
І просила,і молила,
там,де слизько не ходить,
а де слизько-насолода,
без насолоди гірко жить...
Мамо,мамо,
не послухав,
я тоді твоїх благань,
літа юні чорним крукам,
дарував я без вагань.
І кохався в насолоді,
дико заздрив пишноті,
й залишився я відтоді,
у ще більшій самоті...
Мамо,мамо,
світ широкий,
та маленький у вікні,
виглядала,сумноока,
й рахувала гірко дні.
Як вернувся я до дому,
слабосилий і не святий,
ти забрала мою втому,
шепотівши:"Сину мій..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279044
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2011
автор: Межа реальності