У долонях тримаю казку,
Наче м’ячик.
Жбурну високо,
І повіками світ закрию,
Щоб не бачити, як та впаде…
Щоб не бачити, щоб не чути,
Що про неї говорять люди,
Як чудово летить,
Як стрімко,
І як вщент вона розіб’ється…
Але раптом, щось дзенькне в сердці,
Я навпомацьки кину руки,
І піймаю її в обійми,
Над землею на міліметр.
Зачарована дивом дивним
Загорну її в свіжість ночі,
Ну а зранку,
А зранку знову –
Зажбурну і закрию очі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278832
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.09.2011
автор: Ярина Левицкая