Коли все без прикрас,
і істини не нові:
кілометраж і час-
руйнівники любові.
Мов гаснуча свіча,
що піддається ночі,
ти з сумом відміча,
що мрії не пророчі.
Коли вже не болить,
а серце ще гаряче,
летять вони у світ,
до того,хто ще плаче,
щоб гоїти печаль,
і біль в самому серці,
і в пошуках начал,
збирати розбиті скельця...
Коли все без прикрас-
ми віддаємось мріям,
вони живуть у нас,
депресій панацея,
та істина така:
їх вірність не безмежна,
несе їх час-ріка,
пливіть в ній обережно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278680
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2011
автор: Межа реальності