Підбитим лебедем кружляє сніг,
Він засипає вигини доріг,
Кидає холодом по полю,
Та віхолою виє з болю.
Не скаже зорям, що болить,
Пошле хмаринки у блакить.
І сіє, віє, засіває...
Кінця і краю бал* не має.
Я – теж сніжинка в чистім полі:
Бо, той же вітер крутить долю,
Підбитим лебедем лякає,
За гріх чужий мене карає.
* Бал – великий танцювальний вечір.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278455
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2011
автор: Дмитро Юнак