О Сонце! Сонце! де ти?
Немає.....тиша плаче....
О Зорі!Зорі!де Ви?
Нема в світил віддачі.
О Сонце,НЕ ховайся...
До тиші я звикаю.....
О Зорі! НЕ знущайтесь....
Я в темряві зникаю.
Не плачте,мої очі....
Птахи! НЕ поспішайте!
Не залишайте серед ночі...
Без сонця....не лишайте....
О Сонце! ТИ- надія!
Мій шлях- мов лабіринт.
А зорі- мої мрії,
Замотані у бинт.....
Птахи мої чудесні,
Співочії серця,
Летіть зі мною в весни,
Ця осінь із свинця.
О Сонце! Мумія-світило!
Світило Неба і Землі...
До тебе підіймаю крила,
І вкотре тану у імлі.
Натхнення мало.Щезло...
Скрегоче десь в печері,
Мене в потік понесло,
Відкрились задні двері!!!
О Сонце! ТИ вже тут?
Кімната в світлі твоїм.
О Зорі! де маршрут?
Свинець у серці моїм.
-"Вночі Тебе шукала,
Птахів нагодувала
Та досі я незнала,
Коли тебе гукала,-
Що світло вже горить!!!!!!!"
О Сонце! ТИ одне гориш,
Як монумент Небес!
О Сонце! ТИ одне не спиш,
Хоч світ навколо щез!
Одне гориш, для мене,
Лиш тільки ти зігрієш,
Запалиш світло денне,
В Мовчанні- зрозумієш....
Крізь темну ніч- побачиш..
Крізь відстань- доторкнешся,
Відчуєш і заплачеш....
Покличу- ПОВЕРНЕШСЯ!!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278436
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2011
автор: Sukhovilova