Цей спомин випав, як з гнізда пташа,
І так безсило крильцями тріпоче.
Над ним у розпачі метається душа -
Своє пискля порятувати хоче.
Та де йому! який ще там політ:
Вовтузиться в траві, немов принада.
Десь гілка хруснула – ото вже, певно, кіт
Тихенько підкрадається, як зрада...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2011
автор: Валя Савелюк