Твій слід згубився серед трав розмаю...
І як мені знайти тебе, скажи?
Де ти ступав, втікаючи із раю,
В жалобі вітер листям ворожив.
А я стояла, боячись дихнути,
Дзвеніла тиша болем у душі.
Ти все ж пішов, аби мене забути
І підкорити нові рубежі.
І затихав знервовано й поспішно
Твоєї втечі шелест у траві...
А я стояла, десь безмежно грішна,
На спогади приречена на вік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278117
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 01.09.2011
автор: Просто Тетяночка