Ослухалися мудрої поради:
Не їсти з Древа пізнання Добра і Зла.
А, може, там людська нікчемна влада
На Древі забороненім росла?
Хай би й росла. Незвідана, незнана.
(Цікавість зайва – то одвічна вада…)
Лукавий привид, марення, омана,
Насильство й смерть –
людська нікчемна влада.
О, той непослух. Та спокуса й зрада.
Чи ж вічно нам носить вінки тернові?
Усіх віків жорстокі торквемади
Купали владу у сльозах і крові.
Ще й дотепер не можуть води Лети
Од лю́дських душ гріховний смак одмити.
А справжню владу мають лиш поети,
Бо знають не вбивати, а творити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2011
автор: Валя Савелюк