Як сонечко блищить у небі синім,
Та вже не зігріва квітучий сад....
Бо в материнськім серці,милім,
Чекання й горя оселився брат.
Де ти ,синочку,рідний мій соколе?.....
Чекаю я,кровиночко моя,
Вже цвітом вкрився сад довкола,
Куди стежина завела твоя?
О, Сину мій Ріднесенький!!!!!
Чому залишив матір в самоті???
Ти Всесвіт мій малесенький,
Ти світла радість у моїм житті....
О,Сину,Сину,Озовись!!!!!
Душа немає сил кричати...
Благаю,Соколе,Вернись!!!!!
Як важко кожен день тебе втрачати..
Блукаєш ти самотніми степами...
Незнаєш,що удома сад цвіте...
На білій вишиванці мами
Для тебе сонця промінець зійде.
Серед країв, холодних і далеких,
Хай зігрівають серденько твоє
Роки чекань моїх нелегких,
І полотно вишиване моє!
На вишитому полотні у мами
Весною зацвітає рідний сад...
Синочка мати жде роками...
А поруч-смуток, наче рідний брат.
Із кожним днем у небесах темніло,
Стревожено лелеченька кружля.
Та сонце матінку не гріло....
І Горя Дзвін по всій землі луна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277728
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2011
автор: Sukhovilova