Палата.

Навколо  білий  простір.Стерильно-безколірна  чистота.
У  вікна  заглядає  нинєшнє  стрімке  життя,
Тут  душ  людських  надія,наївна  простота,
Сердець,палаючих  в  гріхах,відверте  каяття.

Закриті  у  квадраті.нас  пятеро  в  безвимірній  палаті.
З  одного  джерела  ковтаєм  опіум  і  воду,
Забули  про  каталізатори  життя  та  вирази  крилаті,
Ми  зупинились,  ненадовго,  біля  світового  броду.

У  білих  стінах  кожен  душу  у  повітря  виливає,
Нас  вчора  тут  закрили...і  чим  ми  завинили?
У  стомлених  очах  сусіда  ми  ще  чогось  шукаєм,
Не  ми,  а  нас  ці  гамаки  на  диво  приручили.

Без  плану  конструктивного  у  власних  діях
Без  попердження,  забрав    нічний  експрес,
Ми  їдемо  в  вагоні.Думки  летять  у  мріях,
Маршрут  яскраво  -білий,хоч  колір  сонця  щез.

Крізь  голі  та  відверті  вікна,  дивиться  у  мої  очі
Далекий,безнадійний  сум,очима  місяця  у  небі,
У  білому  вагоні  є  холодні,  моторошні  ночі,
Буває,  страх  говорить:  "Зіграй  зі  мною  в  регбі"

Ми  їдемо  у  білому  експресі  навмання...
На  світ  ми  дивимось  з  свого  вікна.
У  венах-  заспокійливе,  та  нам  не  до  спання!
Тут  править  дух  анархії.Це  сховище  вина.

Яке  це  щастя  їхати  вночі  у  білому  експресі.
І  залишити  у  минулому  ці  гамаки  і  стелі.
купатися  в  новинах  і  у  брехливій  пресі...
В  той  час  як  за  вікном  пливуть    пустелі.

Минаючи  ліси,річки,  країни  та  моря
Ми  підіймаємось  без  крил  в  холодне  небо,
Всю  землю,  крізь  вікно,  ми  бачимо  здаля,
Ні  моря,  ні  пустель  нам  більше  тут  не  треба.

У  віртуальному  польоті  кайфанули  від  душі,
А  я,  від  жадності,  напилася  гарячого  вина,
про  цей  нічний  експрес  ще  не  написані  вірші,
Їх  прочитати  можна  лише  з  мого  вікна.

Ми  вкотре  сидимо  разом  у  білому  квадраті,
Бодун  від  анархізму  до  мене  в  гості  завітав,
Я  віддаю  йому  думки,  і  вирази  крилаті,
намалювала  світові  експрес,  який  мене  забрав.

Ця  подорож  незвична,  до  болі  креативна!
Невичерпана    тема,сьогодні  залишила  слід,
На  білій  стелі  намальована  картина  дивна,
У  венах  бється  кров  гаряча,  а  під  ногами-  лід.

Ліжка  не  застеляєм  коли  сідаєм  у  експрес,
На  білій  стелі  залишаємо  долонь  сліди.
Хоч  подорож  ця  біла-  та  сумнів  мій  не  щез...
На  стінах  напис  блимає:"Ти  ще  вернешся.Йди!"

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277656
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2011
автор: Sukhovilova