О, скільки ще невиплаканих слів
Зависло у повітрі сивим сумом...
Ще стільки однокрилих почуттів
Не обізвались… не зібрались в думи.
Та дякую тобі за весь той світ,
Який мені ніколи не належав,
Та впав до ніг… Хай мить! - дурманив цвіт,
Штормило щастя вільне і безмежне!
У небі журавлиний крик… чи клич…
Я дякую тобі за пізнє літо,
За ясний день і за безсонну ніч,
За ранок, теплим спогадом умитий.
Я дякую тобі за біль і щем,
За дикий мед, за смак терпкий розлуки.
Я в осені сховаюсь за дощем,
Що литиме мої солодкі муки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277290
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2011
автор: Лілія Ніколаєнко