Посади, Україно, в сідло козака,
А він знає, кого захищати він має.
Бо у нас всі віки була доля така,
Що козак із землі ворогів виганяє.
Дай шаблюку йому, від землі силу дай,
Захисти від стріли і від кулі.
Хай відчує козак, що його рідний край
Захищає життя й щедру долю дарує.
Подивися й подумай, хто диктує життя,
Хто в народі твоєму має сонячну душу.
А людей, в чиє серце вселилась змія
Із своєї землі виганяти ти мусиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277264
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2011
автор: Віталій Назарук