Дні примітивно в заученій черзі
Йдуть по стандарту один за одним,
Хтось там поїхав в новенькому мерсі,
Хтось крутить педалі життєвих годин.
Сонце встає бадьорого ранку!!!
Спалює вікна промінь тепла…
Кава гаряча, стандарт до сніданку,
Годинника стрілка мов би стріла
Пронизує стиха замріяне тіло,
Котре на навчилося жити як всі…
І так кожний день, і сонце вже сіло,
І в неба хмаринки пусті при пусті!
Лиш вітер повіє, спитає як справи?
Зірве із старенької яблуні цвіт,
Усе що ми мали, усе зруйнували.
Так вже нікчемно влаштований світ
І ми змінити нічого не в силі…
Викручують руки, ламають життя,
Ми просто хотіли бути щасливі,
А ви нас не ціните мовби сміття.
Та в нас ще є воля незламна вона,
В нас ще є мова співуча красива…
Ми разом міцна не проломна стіна,
Ми нація… ми Україна…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276998
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2011
автор: Юра...