В нашу оселю вже осінь ввірвалась,
Листочок так плакав, сльоза не трималась!
Із дерева вітер його відірвав,
Що жив він на марно - за це ось ридав.
Згадав, як родився, то пуп’янком став,
І хлопчик маленький його малював,
Весна вже настала, коли розцвітав,
Цвіркун же на ньому весь сад привітав!
Фотограф годину дивно крутився,
Зробив пару знімків, наче молився
Потім у нашій міській галереї,
Він красувався на довгій алеї!
У спеку пташок у тіні рятував,
Від сонця у затінок діток ховав,
Та як став він жовтим збагнути не зміг,
А вітер так швидко вже збив його з ніг!
Безбожно ридав і плакав листочок,
Що марно прожив - отрути ковточок,
Він змирився з кінцем та очі закрив,
Тут вітер, нарешті, його відпустив!
Додолу він впав під ноги хлопчині,
Щастя одразу приніс цій дитині,
Відкритку для матері той готував,
Героєм листочок в роботі всій став!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276918
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.08.2011
автор: Galkka