Двадцять років проминуло в сподіваннях,
З самодурами в брехні , боротьбі,чеканнях,
Як же встати із колін,навкруги безладдя,
Життя ген без просвіту з таким керуванням.
Спускається в забій людина-
А чи повернеться назад цієї днини?
І залишаються у сім*ях сиротами
У мирний час,-Що Боже буде з нами?
До влади ідучи всі обіцяють,
Коли ж їх час мине то занехають.
Смішить не хочеться людей, але прийдеться,
Хто керувать людьми і справами береться,
Параграф в конституції внесеться:
Для тих хто знає,може,поладнає-Слава!
Не справився,не зміг-на суд, не як Забава!
Як у минулії віки-Кат і плаха,
Для всього роду і рідні-та розплата!
Кажуть змінилися часи!А,чи на краще?
Тільки так моя Вкраїно можеш встати із колін,
Як прийде відповідальний,мудрий,
Не захланний і до зла безжальний.
Принесе добро для люду і відчистить увесь бруд він.
Розквітне тоді країна,люди будуть жити гідно,
Прославляти рідний край.Чи це мрії?! Та нехай!
Слава вільній Україні!В майбутті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276630
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.08.2011
автор: Вразлива