відіб'юся синіми фігурками на твоєму светрі,
руки беззахисно-мертві не зводять прозору колиску,
бо коли ти так близько я не вмію бути людиною,-
усе пишу на тобі зізнання латиною і колір не змінюю.
тримаюсь за рятівне коло тонесенької сережки,
зчитую файли із флешки, вигадую назви хмарам
і заздрю Ікарам й Дедалам, готуючи власні крила.
я ще не губила серпневих нотатків на спині
людини, що вірить у вічність мовчання й латини.
я тільки вигадую назви безсонню і хмарам,
виводячи ніжно на тобі під гуркіт гітари
поспішливим кроком
це дивне й брехливе "amare".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276614
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2011
автор: Biryuza