Я хочу такого кохання, щоб ми згоріли в ньому і наші серця розплавились, ставши єдиним для безмірно закоханих душ. Але ти чомусь такий нудний і холодний, що я боюся помилитись…
Наші долі зустрілись зимою,
Тому, мерзну я поряд з тобою.
Ти бажаєш на танго позвати,
Мені ж хочеться вальс танцювати.
Прокувала зозуля вже літо,
Лине танго у мариві квітів,
Уві сні в ритмі вальсу кружляю,
На балу ж лише танго лунає…
Запалила багрянцями осінь,
Ми з тобою все танго те просим.
Ти скажи мені, клен золотий,
Чому милий холодний такий?
Подає завірюха вже знак,
Та сказати не можу я : «Так».
Серце знову згора у вогні:
Не наважусь сказати і: «Ні».
Приспів:
Наше танго нездійснених мрій...
Закружляй мене в танці, зігрій.
Дарять вічність холодні світи,
Ще чекаєш на відповідь ти.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276443
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2011
автор: Дмитро Юнак