пазурі в мене... таку незриму,
ножиці спокій звели на смужки.
ти десь далеко смакуєш рими,
я все воюю з дощем самотужки.
так не буває, щоб наскрізь числа
або світанок на пальцях сріблом.
небо у чашці моїй прокисло,
небо плаксиве вже так набридло.
так не буває, щоб кров та й сіра
хутко в мені лаштувала тромби.
ти десь далеко бунтуєш звіром
і не будуєш для нас катакомби.
пазурі в мене... таку незриму,
ніч пробирається в дім, каліка.
ти десь далеко смакуєш рими,
я все воюю з дощем до крику
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276438
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2011
автор: Biryuza