Іде вперед закостенілий час,
Не зупиняється, але й не поспішає.
Не ставить крапок-визначень для нас
І наші болі нам і повертає!
Біжить услід задимлена печаль
З відкритими і щирими очима.
Їй не до нас і нас їй знов не жаль.
Вона несе турботу за плечима.
І зостається тільки лиш душа,
Вже спорожніла та така ж глибока,
Вона прощає часу ту печаль,
Знешкоджує й полегшує турботу.
Вона, незмінна, через все життя
В собі тримає радощі і болі,
Чекає на щасливе майбуття
І мріє в небо вирватись на волю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276269
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2011
автор: Алеха