Вона – наче пiсня, що в серцi дзвенить,
Мов ранок розкiшного лiта,
Безмежного неба висока блакить,
Чарiвнiсть духмяного жита.
Вродлива, та вродою зараз цей свiт
Не в змозi нiхто здивувати,
Шлiфований сяє пiд сонцем гранiт,
Та камiнь що може сказати?
Турботливий погляд очей чарiвних
Назавжди мене полонили,
Не зможу прожити й хвилини без них –
Такi вони добрi та милi.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276265
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2011
автор: Ерох2