...змитий дощами раніше
ніж оті малюнки на стінах...
завжди стріли долітали до мене твої,
жовта фарба опадала на дно дитинства
і розбивались цегляні перетинки.
тебе вже не буде тут,
а я все бачу літо із рук твоїх,
живлюсь голосом, сміхом, мовчанням...
тоді ми попереду бачили більше ніж світ,
повертались на руїни спогадів щовечора
та ховались від тих, хто бачить наскрізь.
змагались у битвах щоденних,
штовхались, аплодували, залишались байдужими,
не помічаючи одне одного на порожніх вулицях.
ти в скриню збирав записки, що зморені в сумнівах
і тоді я писала тобі, геть забувши про власне ім'я.
...змитий дощами раніше
ніж оті малюнки на стінах...
для кого була ця вдавана юність?
безперервний сміх загоював рани нашого вулика,
де завжди лічили кількість днів до свободи,
а вона все не траплялась з нами...
для кого були ті малюнки?
навіщо звучали пісні?
тебе вже не буде тут,
а я не встигла хоча б привітатись...
... а пам'ять й справді схожа на ранок
і ти не зникнеш із тисячі спогадів,
бо пам'ять тобі світлом....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275437
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.08.2011
автор: Biryuza