Ти будеш непорушним, мов стіна,
В думках хмільних вимолюючи спеку,
І знову у своїх таємних снах
Вертатимеш під висохлу смереку.
Розм’якнути вільготно не даси, –
До поглядів лишень окраєць милі.
Кудись тікаєш втомлено, й що сил
Самотньо потопаєш у безсиллі.
Яка терпка й солодка боротьба
На тебе чатувати підозріло,
Сумління знов нашіптує: «Ганьба!»,
Бо я тебе приборкати не вміла.
І тільки на тонке байдуже тло
Із темряви просочує осоння.
Та все відкриє зморщене чоло
Й спітніла від твоїх бажань долоня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275032
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.08.2011
автор: Halyna*