Все остогиділо до ручки,
І якось стало все не так,
Сиджу постійно біля річки,
Й кажу що все буде гаразд.
Та я не можу не кричати,
Нехай в піснях, і не моїх,
Але так легше все тримати,
Себе в руках і погляд їх.
Людей, які постійно біля мене,
Які до сказу можуть довести,
Мене гризе , що я не біля тебе,
Хоч взяти все і утекти …
І байдуже куди втікати,
Начати все із чистого листа,
І все своє життя переписати,
На свій лад , хоч і душа пуста ….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275005
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2011
автор: Віктор Непомнящий