Як бути далі в рідному краю?
Де не дають ні думати, ні жити…
Ховайся з думкою, коли маєш свою,
А, якщо ні – то змушений кривити.
Споконвіків ми проливали кров,
Вона лилась за землю і за волю.
Ніхто й не думав, що вернуться знов
Важкі часи, що нестимуть неволю.
Невипадково, кинувши гніздо,
Летять на чужину злиденні діти - птахи.
Вертає те, що стільки літ було,
А замість патріотів – є невдахи.
Прокинься земле, краю рідний мій,
Моя красуне, ненько Україно!
Бо ж твій народ, це є господар твій,
А ти у нас для всіх - одна єдина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274742
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2011
автор: Віталій Назарук