Пізньої осени, дощової днини,
Я зустріла мою Любов.
Вона, наче хвора пташка,
Давалася до рук.
Я забула про увесь світ,
Бо спрагло хотіла єдиного –
Втримати
Ту пташину у своїх долонях,
Коли вона, відігрівшись,
Почала пручатися.
Чим надійніше я стискала долоні,
Тим відчайдушніше
Пташка намагалася вивільнитись:
Так сталася поміж нас
Боротьба.
І боротьба та була
Надзвичайно жорстокою:
Я мала задушити пташку
У власних своїх долонях,
Або відпустити її –
Щоб навіки
залишитися
без Любові.
Тепер
Я сама, мов та пташка,
Пручаюся в долонях смерті.
Людині не належить її Любов.
Людині в цьому світі
ніщо не належить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274547
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2011
автор: Валя Савелюк