Ти світло в сирому тунелі життя,
А я – твій експрес з потойбічного світу.
Неначе у море, пірнув у злиття,
Із сонцем любові, що йшло до зеніту.
Ти дощ сентиментів мого каяття,
Який врятував моє серце від спраги,
В житті, як в бою, ти моє прикриття,
А твоя душа – ненаписані саги.
Ти доторк троянд,що на тілі палає,
Вогнем нескінченним, вогнем неземним.
Ти – як самум, що мій одяг зриває,
Одяг блаженства, не знятий ніким!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273674
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2011
автор: Sukhovilova