У твоїх долонях сльози,
Рідина розлук й чекання…
В’януть у саду мімози,
У хвилини розтавання.
Відчувай крізь ніч безмежну
Теплоту багаття мого,
Душу люблячу, й бентежну
Це мімоза серця твого.
Принеси в долонях сльози
Серед ночі в сад забутий…
Там полий слізьми мімози,
Дай солений смак відчути.
Квітку не шукай в саду,
Бо мімоза - в серці твоїм.
То зів’яну, то цвіту,
Ти – це сад у серці моїм!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273538
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2011
автор: Sukhovilova