[b]НА ЗУПИНЦІ[/b]
Ти стоїш одна (чи на одинці?),
Несміливо мрієш про любов
Й сподіваєшся, що раптом на зупинці
Між людей його зустрінеш знов.
Як стиснéться в клекотінні серце
В мить, коли він знову обіймé
І у твóї очі, як в люстерце,
Той жаданий погляд зазирне.
Як тоді… Закохано… Як жінці,
Від якої в серці стигне кров…
І всміхаєшся розгублено хмаринці,
Бо він досі так і не прийшов.
Ти стояла би, можливо, так ще довго
Й млосно тішилась у вимріянім сні,
Аж тут п’яний випадковий поштовх
Нагадав – не мар, минули тії дні.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]4 серпня 2011 р.[/i]
[i]Гай-Нижник П. [/i]Плинність: Поезія. – К: «МП Леся», 2015. – C.22.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2011
автор: Гай-Нижник Павло