Хто історію не знає
Власного народу,
Тому доля не покаже
В ріці життя броду.
З виру в вир кидати буде
Щей о камінь бити,
Щоби знали, як на світі
Без коріння жити.
Щоби знали, пам'ятали,
На помилках вчились
Українець з українцем
Щоб порозумілись
Не чубились між собою,
А за розум взялись
Бандерами й москалями,
Щоб не обзивались.
Не раз шкоди завдали нам
Міжусобні чвари
Стільки лиха не принесли
Й "монголо-татари".
На Дніпра березі правім
В славній Хвастовщині
Полковник Семен Палій
Служив Україні.
Голову він не схиляв
Катам на угоду
Вірой й правдою служив
Власному народу.
І з Мазепою Іваном
Думав побрататись,
Щоб два берега Дніпрові
Могли об'єднатись.
Об'єднатись і за волю
Одностайне стати,
Щоб не могли ті кацапи
Нами помикати.
Попросив Іван Семена
В Бердичів на раду,
Та знайшов там хвастовчанин
Мазепину зраду.
Закував гетьман Семена
Й здав царю Петрові,
Ніби є Семен Палій
З шведами у змові.
Бач збоявся вже старий
Гетьман молодого,
Щоб бува не відібрав він
Булаву у нього.
І в далекий у Сибір
Семена заслали,
От так сили козацькії
І не об'єднали...
Роки йдуть. Гетьман Мазепа
Проти Петра став,
Та із шведами до бою
Сили об'єднав.
Щоб визволить Україну,
Продану Богданом,
Бути на своїй землі
Не рабом, а паном.
Та цар Петро із Сибіру
Палія вертає
І Семена на Мазепу
У бій посилає.
І чубляться козаченьки,
Цар в вуса сміється,
Що козак із козаком,
Не з ним насмерть б'ється.
Так безславно під Полтавой
Мазепу побили,
А Семена Палія
Й сліди загубили.
Хто правий, хто виноватий,
Не нам їх судити,
Та висновки з історії
Пора б вже зробити.
Бо й дальше так за чуприни
Будемо тяга́тись,
А недруги будуть в вуса
Єхидно сміятись.
Дивлячись, як Захід з Сходом
Згоди не дійдуть,
Спільну мову між собою
Ніяк не знайдуть.
Пожалійте діти неньки
Не ганьбіть святої,
Що лиш стає на крило
Волі молодої!
Дай нам Боже в розумінні
Й терпимості жити,
А нащадків взаємної
Любові навчити.
Схаменімcя! Українці!
Поки є ще воля!
Лиш від нас одних залежить
України доля!!!
03.12.1997 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273140
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2011
автор: Олекса Терен