Про тебе я хочу вірші написати,
Та думки тривожні лиш можуть порвати,
Свідомість мене покидає не раз,
Не хочу вертатись у світ без тих фраз.
Я тут лише тілом, душею з тобою,
Я краще б росла неживою вербою,
Де серце не б’ється, сльоза не тече,
І ангела мого так біль не пече.
Для тебе була я колись ідеалом,
Хвалився навколо нестримним романом,
Та кинув неначе старесеньку ляльку,
Не треба уже, ти швирнув десь забавку.
Я була щаслива, до зірок літала,
Допоки білявка тебе упіймала,
Розбив наші мрії, у них сенсу немає,
Поломані крила життя не збирає.
Підбитих пташок добиває вся зграя,
Не треба слабеньких, і так вже кульгає,
Отак заклюють мене люди у світі,
Біда лиш у тому, що хочу любити.
Побачиш мене і жалю не вже стане,
Лиш серце твоє ніяк не розтане,
З презирством легким вивчаєш обличчя,
Що сльозами пухне, ночами не спиться.
Колись я цвіла і пахла росою,
Бо завжди був поруч, живилась тобою,
Тепер я скелет, що марить по світу,
Не знати вже ласки, краси того вітру.
Застигнуть десь очі, засохнуть вуста,
Померла сьогодні і моя душа.
Ти лиш посміхнувся і далі пішов,
Ти ж кращу від мене для себе знайшов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272511
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2011
автор: Galkka