Рудий пес блукає по місту
і шукає де взяти їди.
Всюди ходить де може пролізти,
плентається то сюди, то туди.
Рудий пес, він завжди голодний,
його тло судома пройма.
Світить сонце на дворі,
чи йде дощ прохолодний,
він завжди замерзає,
тепла тільки душа.
Рудий пес. Куди йому дітись?
Адже дому немає,
нема куди йти.
Йому тільки щоб було поїсти
і хоч пару ковтків води.
Рудий пес, для чого живеш ти,
де блука твоя псяча душа?
Ти не можеш нікуди приткнутись,
навіть дому твого вже нема.
Рудий пес. Вже нема і не буде
твого дому, лиш пустка стоїть,
в тому місці, де ти був щасливий,
й де господарі жили колись.
Рудий пес, вже не бігає, не ганяє,
за машинами, як бігав колись.
Він лежить собі й споглядає,
раптом хтось з ним захоче пройтись.
Рудий пес. Так життя й закінчилось,
й не діждавсь він тієї пори,
щоби хтось захотів з ним пройтися,
як бувало це з ним колись.
Рудий пес...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272406
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2011
автор: Fagotyst