Згадаю і бачу: на тлі яблуневого цвіту
Та жінка, неначе мелодія, то́нка й висока.
В квітчастому платті з прозорого креп-жоржету,
Як лебідь, тендітна, і мов джерело, ясноока.
І руки її - дві голубки - до гілки спурхнули.
І цвіт закружляв – чи то вітер подолом майнув?..
Вона делікатно і лагідно гілку нагнула
Й торкнулась чолом яблуневого тихого сну.
Глибоко вдихнула, неначе збиралась співати.
Бриніла пелюстка в косах, мов рожева бджола.
Не знаю, не знаю, не можу тепер пригадати,
Чи то Божа Мати, чи то моя Мама була.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2011
автор: Валя Савелюк