Ви кажете я глина? Добре, глина…
Та з мене ви не зліпите горшка.
Я вже збулась, як учорашня днина –
Я черепок. Ось глина я така.
Я черепок од дзбана чи од миски.
Мені відома Майстрова рука!
Мене вже зліплено до ручки і до риски.
Уже й розбито. Ось я вам така.
Мене гончар Іван крутив на крузі,
В печі палив, щоб я була тривка.
Мене розписували руки бабці Густі –
Я не вдалась. Мене розбили. Я така.
Ви, може, й майстер. Може, вас і мучить,
Що вам до мене не докласти рук.
Я черепок, я глиняний, живучий.
Колись мене знайде ваш праонук.
Знайде мене колись пра-пралюдина,
І дивна думка в її мізках заснує:
- Дивись, віки лежала в глині глина,
Але собою зосталась – яка не є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2011
автор: Валя Савелюк