Дотиком ніжним по губкам провів,
У очі мені зазирнув,
До сказу бажання в мені розбудив,
У ласки одразу пірнув.
Я чую твій подих, що тіло скував,
Неначе здавив десь удав,
Чи ніжно тримав, чи брутальним бував,
Екстаз ти завжди дарував.
Неначе в кайдани мене ти зловив,
Від тебе не можу піти,
Щоразу благаю, прошу - доторкнись,
Без тебе не можу цвісти.
Стікають краплинки шаленого щастя,
І тіло торкнулось твого,
Тримаю міцніше я твої зап’ястя,
І знову скажу я: «Ого!»…
На вушко просив: «Кохай, скільки зможеш»
За хмарами десь я була,
Та кинув мене у хвилину негожу,
Я серце тобі віддала.
І тіло сумує, душа так кричить,
Благає екстаз повернути,
Уся моя сутність без тебе скрипить,
Як міг ти таке позабути?
Зустрілись на дворі, ти очі відвів,
Неначе вже ми не знайомі,
Неначе не ти до шаленства довів,
Душею ми були вже голі.
Як можна забути оті простирадла:
Від пристрасті мокрі були,
Пройшлися ми поруч, ятрила та рана,
Та ми уже зовсім чужі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2011
автор: Galkka