Ми були з тобою, як Герда і Кай,
У казці ми жили на двох.
Кохання ростили і ніжний був рай,
Не ріс серед квітів лиш мох.
Проходили в щасті ми дні і всі ночі,
За нами не встиг календар,
Однак враз замерзли красивії очі,
Наніс ти у серце удар.
Сказав – не шукай мене, ти не одна,
Назавжди від мене пішов,
Осколок, я думала, в серце попав,
Тому ти інакшу знайшов.
Як Герда зібралась, у холод погнала,
Розбила я душу в шматки,
Тебе так шукала, що з горем вінчалась,
Пройшла всі прогнивші стежки.
Нарешті дійшла я до дивного замку,
Де серце від мене сховав,
Зустріла я долю, твою королеву,
Що ти Крижаною назвав.
Хотіла одразу вступити я в бій,
Любов’ю тебе відігріти,
Та бачу, що очі скляні, не такі,
Осколками вщент не розбиті.
Ти просто змінився, мене розтоптав,
А доля мене полишила,
І та Крижана ні при чому була,
Доріжки отак розійшлися.
Шкодую, що рвалась і тратила час
На те, щоб тебе відшукати,
Красу змарнувала і втратила шарм,
По долі тепер лиш блукати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2011
автор: Galkka