Метеликом ніжним у світі родилась,
Літала я десь серед хмар,
І гралася з вітром, у променях сонця,
Допоки мене не спіймав.
У ніжних руках я сиджу і боюся,
Та ти мене вмить відігрів,
Тепер, наче в казці до тебе тулюся,
Сачок же мене не спинив.
До хати стежинкою ніс у долонях,
Співав мені ніжних пісень,
Боявся зламати і крильця тріпочуть,
Кричав, що щасливий цей день.
Нарешті дверцята до хатки відкрились
До серця впустила тебе,
Уся з головою в кохання зарилась,
Не чула, що смерть уже йде.
Дивився на мене очима шаленими
І знав, що нарешті твоя,
Булавку ти взяв і у мить наколов мене,
На стінці тепер вишу я!
Ти любиш метеликів ніжних збирати,
Щоб поруч з тобою були,
Щасливий, що згодні життя все віддати,
Не важно, що вже неживі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2011
автор: Galkka