Дороги заплелись, заплутались мрії,
А я на розвилці стою,
Ні кроку управо, ні кроку у ліво,
Без тебе я вже не зроблю.
Покрились туманом старенькі стежинки,
А нових ніяк не знайду,
Завіяне снігом щасливе майбутнє,
В болоті, здається, тону.
Порвалися струнки вже в мого серденька,
Розламаний старий смичок,
Не знайдеться майстер, нема інструмента,
Попалась душа у сачок.
Я хочу десь спогад про себе лишити,
На серці маленький рубець,
Щоб міг ти про мене у думці згрішити,
Згадати, який ти гравець.
Щоб міг ти колись у кріселку теплім
Вернутись до мене в думках,
Згадати всі ночі, яскраві і теплі
І ніжність мою у руках.
Була ж я ласкавою, неначе та киця,
Хотілося стати, як вамп,
І пристрасті море, неначе в криниці,
На мені поставив ти штамп.
Вже плаче зі мною, поранене небо,
І краплями б’є по вікні,
У мріях вертайся, заходь ти до мене,
Себе подарую тобі!!
Я хочу, щоб пам'ять мене воскресила,
Мене щоб шукав у жінках,
І ти зрозумів, що я ніжно любила,
І в ліжку без мене вже крах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2011
автор: Galkka