Золотими нитками зашию свою долю,
І латками магічними закрию свої скроні,
Невидимою сіткою я волю поверну,
І променями сонечка я серце оживлю.
Коли була малесенька, то казкою жила,
Такі маленькі коники у серці берегла,
Спинки кольорові, зелені добрі очі,
Мої єдинороги приходили щоночі.
У бульбашках я мильних їх бачила завжди,
Красиві їхні гриви і пишнії хвости,
Ми в райдугу пірнали, по хмарочках пливли,
В постійній щирій радості стрибали у квітки.
Де ж тепер, ви рідні мої, коники мої?
Без вас весь світ не кольоровий, тону я у журбі,
Прийдіть і біль нещасний мій у посмішці втопіть,
Малюю вас я на мольберті, прошу тепер – прийдіть!
Дзвіночками веселими ніжки цокотять,
Летять мої метелики і ріжками бринять,
Відпущу журбу чорную на вільні ті степи,
Мене єдинороженьки до щастя понесли!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271065
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2011
автор: Galkka