Всі дерева давно розквітли,
тільки сльози, мов дощ по вікнам,
так тихенько спливають в небуття.
Я кудись немов поринаю
і повсюди тебе немає,
ось таке швидкоплинне це життя.
І зривається сильний вітер,
і несе пелюстки від квітів,
ще секунда і зникнуть назавжди.
Ну, а скоро за літом осінь,
спогади, мов те листя зносить,
і зима заміте їхні сліди.
І сніжинками голову вкриє,
ну а серце - крига закриє,
і немає ні болю ні страждань.
А весною воно відтане,
та страждати не перестане,
бо занадто багато в ньому ран.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270952
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2011
автор: Si.D