Моя Україна! Ти мати єдина.
Моя Україна! Вітчизна моя!
Ти дім мій єдиний, єдина родина,
Моя безталанна святая земля.
Скільки тебе, сердешну, розпинали,
На чужину безталанну гнали.
Скільки пролила ти поту і солі,
Скільки зазнала ти горя і болі.
Та заплатить ворог за піт і за сіль.
Та заплатить ворог за горе, за біль,
За сльози пролиті, за ночі без сну,
За тебе єдину, за тебе одну.
Не хліба ти черствий окраєць, Україно,
І не окраїна, Україна моя.
Святий ти хліб, святая паляниця,
Наділ Святому Сину від Отця.
Святий Боже! Україну захисти!
Дай їй сили хрест свій донести!
Дай терпіння, мудрість дай!
Україну Ти повік не забувай.
Господи, прости її, прости!
В Україні Ти надію й віру відроди!
Тернії спали і до Любові укажи їй путь,
І повіки Україну,Боже,не забудь.
21.10.2005
Любов Павлюченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270941
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2011
автор: Лобов