Чи віриш ти в душі сансару переселень?
Нехай, не вір, то є лиш твоє коло.
А я іду в спіраль висот буття оселю,
Життя – не тільки є страждання й болі.
****************************
Колишеться буття у плесі океану.
Та звідки знаєш, чи бачив ти оте?
Колись душа жила у віковічне рано,
А розум тіла, то все оте пусте.
І бачила душа крізь очі й мозок тіла
Простори вод: ріки, моря й океани
І пам'ять підсвідома глибоко схоронила
Душі здобутки й тілесні рани.
І кров багряна, і муки плоті були в час,
Коли в немилість карми потрапив смерд,
Й тілесну радість вкушав він знову повсякчас,
Коли вступав в палку жіночу твердь.
Змагань криваву битву волі, зради й смерті,
У пам’яті класік, модерн, бароко –
Не просто ворду сторінки й файли стерті
І сутність, що бачить лиш третє око.
І дальше шлях душі тілесних стеж і мандрів
Крізь царства мрії, республік емірати,
Одягнутих в вінок тернових втрат і лаврів.
… Прожити, вмерти і знову воскресати.
26.05. 19.57.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270618
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.07.2011
автор: Ярослав Дорожний