Червоне горно, світиться метал,
Ковальську пісню чути вдалині,
То молотковий відзвін заспівав,
Пісню душі під звуки чарівні.
Коваль всміхнувся, взяв металу прут,
Поклав у горно і роздув вогонь.
Вогонь горить, немов квітки цвітуть,
А молоточки б’ють охваткою долонь.
Стою у кузні, чарами окутий,
А він кує метал і гріє знову й знову.
І ось, вода шипить, метал зігнутий,
Коваль на щастя викував підкову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269651
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2011
автор: Віталій Назарук