Хм, навчання? (2)

Ну  що  ж,  перейдемо  до  перших  днів  навчання.  Найважливішим  питанням  звичайно  було  поселення  хоча  б  кудись.  Оскільки  прихилити  голову  в  прекрасному  сіті  на  і*мя  Острог  мені  було  ніде,  то  довелося  тулитися  у  кімнаті  моїх  дитячих  жахів  разом  з  вітчимом  у  гуртожитку  зі  страшними  сусідами,  які  колись  хотіли  спустити  мого  хом*яка  в  унітаз  (цього  я  їм  ніколи  не  пробачу).  Але  таких  умов  я  витерпіти  не  могла,  тому  через  два  дні  я  перенесла  свою  скромну  сумку  з  речами  до  моїх  двох  одногрупниць:  юлі  та  Руслани.  Проживали  вони  на  той  час  у  найвигіднішому  місці,  прямісінько  біля  забігайлівки  що  носила  назву  «Юнет»,  де  тусувалася  вся  спудейська  «еліта».  Недоліком  цього  місцепроживання  була  передусім  хазяйка  :  пенсіонерка  дуже  похилого  віку,  жахливо  жадібна  та  економна.  Пропустимо  чудесний  час  відсутності  гарячої  води,  тепла  взимку  та  постійний  пильний  контроль  старушенції  а  також  конфлікти  з  дівчатами,  що  вирішили  сісти  мені  на  шию  і  звісити  звідти  ноги  (списувати  англійську,  фонетику  і  граматику  це  ще  куди  не  йшло,  але  пояснювати  латинську  це  вже  занадто!)  і  перейдемо  до  викладачів  і  предметів.
Найголовнішим  предметом  за  планом  повинна  була  бути  практична  англійська,  проте  особливої  її  головні  шості  я  не  помічала,марна  трата  часу  на  спроби  Ендрю  та  Руслани  народити  хоча  б  частину  речення.  Я  напевно  дуже  нехороша  людина  оскільки  так  пишу,  але  в  цьому  є  доля  творчої  гіперболізації  і  напевно  моєї  зверхності.  Пари  англійської  були  неймовірно  нудні  і  позбавлені  для  мене  будь-якого  сенсу.
Практична  фонетика,  цікаві  заняття,  зазубрювання  дурнуватих  чантів,  віршів,  пісень,  діалогів,  текстів  і  відтворення  їх  з  неймовірно  неприродною  інтонацією.
Переписування  книжки  з  практичної  граматики  і  списування  домашнього  завдання  з  ключів  вкінці  посібника  дало  певні  результати,  принаймні  тепер  я  знаю  різницю  між  перфектом  і  контініусом.
А  тепер  перейдемо  до  найцікавішого,  предметів  загального  спрямування  та  предметів  безцільного  спрямування,  до  яких  відносяться  історія  Острозької  Академії  та  основи  Наукових  Досліджень.  
Історія  Острозької  академії  напевно  залишає  слід  у  житті  кожного  спудея,  але  не  про  визначні  діяння  Кирила  Лукаріаса    та  Василя  Суразького,  не  про  політичні  погляди  Василя  Костянтина  Острозького  і  не  про  надзвичайну  щедрість  великої  меценатки  Гальшки  Острозької  думають  на  лекціях  голодні  юнаки  та  юначки  яким  так  хочеться  сидіти  на  п*ятій  парі  і  слухати  підстаркувату  викладачку  з  рудим  волоссям  з  прізвиськом  Білосніжка,  що  аж  щось  свербить  аби  передражнити  її  улюблену  фразу,  яку  вона  каже  солодкаво-медовим  голосочком:  «  У  Василя  Костянтина  Острозького  було  п*ятеро  синів  і  вони  всі  помеерли…»  ,  або  ж  «Гальорка,  я  зараз  до  вас  підійду»  причому  все  це  вимовляється  з  посмішкою  маніячки  з  фільму  жахів.  Екзамен  з  цього  предмету  перший  курс  ін*язу  здавав  з  дев*ятої  ранку  до  дев*ятої  вечора.  Мені  пощастило  бути  в  останній  п*ятірці,  але  я  не  нарікаю  на  Білосніжку,  вона  хороша  людина,  прогнала  мене  по  всьому  що  можна:  і  по  Роттердамському,  і  по  тривіуму  і  квадриліуму,  і  по  Суразькому,  і  по  Лукаріасу,  і  по  Гальшці  і  по  всіх  президентах,  які  навідували  Острозьку  Академію,  зате  поставила  мені  п*ятірку.  Враховуючи  те,  як  я  прогулювала  лекції  і  що  з  50  балів  за  практичні  я  заробила  3  за  присутність,  це  доволі  непоганий  результат.
Найнезабутнішими  лекціями  безумовно  були  лекції  вельмишановного  пана  Академіка  Івана  Миколайовича  Хом*яка,  колишнього  танцюриста,  актора  та  самозакоханого  лицеміра,  який  ніколи  не  впускав  можливості  познущатися  з  прізвищ  спудеїв,  їх  імен  і  взагалі  не  часто  знаходив  будь-яку  причину  аби  познущатися.  Після  кількох  занять  у  всіх  почали  розвиватися  параноїдальні  манії  переслідування  і  синдром  штучності  української  мови.  Цей  прибацаний  викладач  любив  ходити  коридорами  і  підслуховувати  розмови  студентів  аби  знайти  там  мовленнєві  помилки,  або  ж,  Боже  збав,  русизми  і  привселюдно  осоромити  і  познущатися  потім  з  них  на  парі.  Ця  методика  дала  певні  результати,  напевно  випускники  іноземної  філології  Острозької  Академії  ніколи  не  вживатимуть  слів  «дійсно»  і  «перш  за  все».

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268845
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2011
автор: мурашка