Секунди й роки – Часу великого діти.
Переповнений графік прагнень і слів,
Не встигла прийти, відбути, злетіти.
І хтось інший на потяг також не поспів.
Лиш червоні вогні здалека блистять.
Чи то потяга блиск з горизонту очей,
Чи постала нечиста вурдалакова рать,
Чи сонця захід двійний з чарами фей.
А феї казкові лиш ногою ступили
В ірреальність буття, трьохвимірний світ.
А дальше – повні вагань і несили
Втручатись в канони Весни-первоцвіт.
Казковий світ, відшмаганий реалом,
Красуня фея – потвора вже стара,
Русалка залоскоче, все їй мало,
Із сновидінь сповзе страшна мара.
Роки й епохи – Хроноса-часу нащадки,
Вщерть заповнені дні у нього й у неї.
Відкриті дужки й огорнуті лапки.
І знову не встигли рятувальниці феї.
Реальність казкою не встигла стати,
Бо ж графік переповнений ущент,
Буттєве поле знову час орати.
Тримай життя. Лови як можеш
свій момент.
15.03. – 16.03. 11.43
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268399
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.07.2011
автор: Ярослав Дорожний