Жив у Віслі сом вусатий,
Знаменитий математик.
Голос гув його в окрузі:
Підпливайте любі друзі,
Озивайтесь в днину кожну,
Я для вас ділю і множу,
Додаю і віднімаю,
Помилок не допускаю.
І питала суму в сома
Навіть риба незнайома.
І ходив по Віслі вислів:
Сома відповіді стислі.
Сома знали всі. Та врешті
Лин приплив раз нетутешній.
Каже сому: я для пана
Маю ось яке завдання.
Ви – мастак, говорять всюди,
І моє питання буде:
Зможе вмілий математик
До десятки нуль відняти?
Сом всміхнувся – хто ж не знає,
Щось під вусом вичисляє,
Вус у сома той – вусатий,
Сом продовжує гадати.
От біда! Хто допоможе?
Чи один? Чи десять може?
Дві години ті потуги,
Сом посинів від напруги.
Метикує математик:
Від десятки нуль відняти?
Ця задача – наче криця,
Зараз… Знаю… Одиниця!
Десять? Ні… Аж трохи стидно.
Лин - паскудна риба, видно.
Лин соромить: Пане соме,
Вам це діло незнайоме!
Сом змарнів і схуд від стиду,
Бо лічити важко, з виду.
Ранок стукає у шиби,
Вже прокинулися риби,
День, а діло те марудне,
І сом худне, худне, худне.
І як днів минуло кілька,
Став худий, неначе кілька.
Врешті, кинув рідну річку,
І за жінку взяв плотвичку.
ОРИГІНАЛ ТВОРУ
Sum
Mieszkał w Wiśle sum wąsaty,
Znakomity matematyk.
Krzyczał więc na całe skrzele:
- Do mnie, młodzi przyjaciele!
W dni powszednie i w niedziele
Na życzenie mnożę, dzielę,
Odejmuję i dodaję
I pomyłek nie uznję!
Każdy mógł więc przyjść do suma
I zapytać: - jaka suma?
A sum jeden w całej Wiśle
Odpowiadał na to ściśle.
Znała suma cała rzeka,
Więc raz przybył lin z daleka
I powiada: - Drogi panie,
Ja dla pana mam zadanie,
Jeśli pan tak liczyć umie,
Niech pan powie, panie sumie,
Czy pan zdoła w swym pojęciu,
Odjąć zero do dziesięciu?
Sum uśmiechnął się z przekąsem,
Liczy, liczy coś pod wąsem,
Wąs sumiasty jak u suma,
A sum duma, duma, duma.
- To dopiero mam z tym biedę -
Może dziesięć? Może jeden?
Upłynęły dwie godziny,
Sum z wysiłku jest już siny.
Myśli, myśli: "To dopiero!
Od dziesięciu odjąć zero?
Żebym miał przynajmniej kredę!
Zaraz, zaraz... Wiem już... Jeden!
Nie! Nie jeden. Dziesięć chyba...
Ach, ten lin! To wstrętna ryba!"
A lin szydzi: - Panie sumie,
W sumie pan niewiele umie!
Sum ze wstydu schnie i chudnie,
Już mu liczyć coraz trudniej,
A tu minął wieczór cały,
Wszystkie ryby się pospały
I nastało znów południe,
A sum chudnie, chudnie, chudnie...
I nim dni minęło kilka,
Stał się chudy niczym kilka.
Więc opuścił wody słodkie
I za żonę pojął szprotkę.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268329
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 03.07.2011
автор: longavojo